Лист бабусі
Текст чергує сенсорні спогади: запах кминного хліба на кухні в Тернополі, шелест вовняної сукні, як вона казала « камінці пам'ятають », складаючи камінці на підвіконні. Уривки справжнього листа вkleєні, потім частково змиті водою — техніка палimpseсту, щоб сказати: пам'ять переписується, не зрадивши відсутню.
Другий рух: намальована рамка з маленьких камінців тушшю, кожен пронумерований, як дитячий інвентар. Твір говорить про скорботу в час війни, коли немає розкоші довго зупинятися, але все одно треба покласти слова, як кладуть камінці на імпровізовану могилу. Лист бабусі — міст між поколіннями, між західною Україною й обложеним Києвом, між дитячою українською й французькою, вивченою тут, у внутрішній еміграції подільського підвалу.
Історії художника
Пов’язані медіа
Крупний план фотографії каліграфії сепії на бавовняному папері, відмиті фрагменти літер палімпсесту, облямівка з пронумерованих чорнильних каменів, білі прогалини там, де слова не вдавались, спогади про Тернопіль, викликані крізь плями хлібних крихт, арт-терапія з листами бабусі, стіл у підвалі Подолу, свічка та камінь на розі, горе та безперервність українського воєнного часу.
Тьмяно освітлена документальна фотографія, молодий чоловік читає листа вголос у майстерні на Подолі, невелике коло слухання, пляшечка з чорнилом кольору сепії, пронумеровані камінці, викладені на столі, фасилітатор тихо робить нотатки, ритуал скорботи воєнного часу, українська арт-терапія «Проти каменів», шаноблива дистанція, емоційність, але не експлуатація.
Коментарі
Увійдіть, щоб коментувати